Серед неспеціалістів побутують різноманітні думки про те, що таке договір. Одні вважають ним будь-який документ з однойменною назвою. Другі доповнюють це "визначення" усним договором як деякою угодою, укладеною за принципом "ти - мені, я - тобі". Треті вважають, що договір - це синонім угоди. Останні ближче за всіх до істини, адже стаття 41 Цивільного кодексу (далі - ЦК) визначає договір саме як дво- або багатосторонню угоду.
За ст.154 ЦК договір може бути укладений у письмовій формі "як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає". На практиці часто виникає необхідність змінити, уточнити або доповнити договір. Для цього підписують додаткові угоди до нього. Але чи всі умови договору можна змінити додатковою угодою? Чи завжди вона необхідна і чи завжди вона доцільна? Сьогодні відповімо на ці питання.
Насамперед розберемося зі статусом додаткової угоди. Будучи окремим документом, вона є частиною основного договору. Ви виявите хороший тон, вказавши на це в самому договорі такою фразою:
"Зміни і доповнення до цього договору складаються у письмовому вигляді, підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору з моменту набрання ними чинності."
Звичайно, дія додугоди поширюється тільки на відносини сторін, визначені договором. Вона не може встановлювати права та обов'язки третіх осіб (якщо жодна зі сторін не представляє їх інтересів). За логікою, вона також не повинна виходити за межі предмету договору. Так, якщо договір описує угоду купівлі-продажу (глава 20 ЦК), додугодою до нього не можна вводити до цієї угоди елементи оренди (глава 25 ЦК) або доручення (глава 34 ЦК). Насправді ж через діючу в Україні презумпцію свободи договору подібну угоду можна вважати комплексною (тобто такою, що поєднує в собі елементи різноманітних угод), і оскільки сутність договору визначається не лише основним документом, але й додатковими угодами до нього, розширення предмету угоди буде правомірним. При цьому саме з тексту, а не з назви повинен бути однозначно зрозумілим предмет договору, навіть такий, що складається з елементів декількох угод.
Як відомо, закон передбачає дві форми угод - усну й письмову. Остання, відповідно до статті 42 ЦК, може бути простою і нотаріальною. Оскільки додугода - частина договору, вона повинна бути укладена у тій же формі, що й він сам, якщо, припустимо, договір був укладений у нотаріальній формі, то й додугоду до нього потрібно завірити нотаріально.
Іноді сторони з різних причин включають до договору не всі істотні умови, визначаючи їх потім додатково. Такий договір вважається укладеним тільки після підписання додугоди. Не слід плутати момент укладення договору з набранням ним чинності. Останній може наступити за домовленістю сторін, але не раніше укладення договору "коли між сторонами у потрібній в належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах" (стаття 153 ЦК).
Додаткові угоди можуть доповнювати, змінювати або скасовувати окремі положення основного договору, але аж ніяк не всі. Зокрема, не можна змінити додатковою угодою сторону угоди.
Укладаючи додугоду, необхідно чітко зазначити в ній найменування сторін і коректно (із зазначенням номера, дати і повної назви договору) посилатися на основний договір - інакше вона може бути визнана неукладеною або недійсною.
Особливу увагу при цьому приділіть перевірці правоздатності іншої сторони і повноважень її представника. Часто на це дивляться крізь пальці, але ж до моменту підписання додугоди ваш контрагент міг втратити правоздатність (наприклад, якщо він був реорганізований шляхом приєднання до іншого підприємства і, відповідно, втратив статус юридичної особи). У цьому випадку його права та обов'язки (у тому числі і за договором з вами) перейшли до правонаступника, і тільки він може бути стороною додугоди. Аналогічно і з представником, який підписує її: директор підприємства, який діє на підставі статуту, до цього моменту може бути звільнений або його повноваження обмежені внесенням до статуту змін (наприклад, передбачено, що укладання певних угод потребує згоди загальних зборів учасників ТОВ). Якщо ж представник, укладаючи основний договір, діяв на підставі довіреності, то до моменту підписання додугоди вона могла втратити чинність через закінчення строку дії, скасування особою, яка її видала, та інші причини, перелічені у статті 69 ЦК.
Додугоди особливо допомагають, коли на момент укладення договору неможливо точно визначити окремих його умов (наприклад, час початку робіт за договором підряду на капітальне будівництво фактично пов'язаний з датою дозволу на провадження робіт, якої сторони можуть не знати). Також вони доцільні у нестабільних ситуаціях, зокрема при очікуваних змінах кон'юнктури ринку. У цьому випадку сторони можуть передбачати їх, тому в самому договорі бажано передбачити врегулювання деяких відносин додатковими угодами і порядок укладення останніх.
Іноді за допомогою додугод мінімізують наслідки в податковому обліку. Наведемо приклад.
Підприємства "А" і "Б" готові укласти бартерний договір, за яким зустрічне відвантаження відбудеться через З місяці. Щоб уникнути одночасного виникнення валових доходів в обох сторін, підприємства укладають спочатку договір купівлі-продажу, за яким відбувається відвантаження. В той момент, коли все буде готово для зустрічного відвантаження, сторони змінюють форму оплати на натуральну. Тим самим валові доходи у другої сторони виникають лише після проведення балансуючої операції.
Досить часто додугодами змінюють предмет договору (вид угоди), наприклад, доручення - на комісію або навпаки. Практикують й оптимізацію способу розрахунків (вексель замість коштів) або строків розрахунків. Остання часто пов'язана зі звірянням взаємної заборгованості або фактичним збільшення строків позовної давності в результаті подовження строків розрахунків*.
Ось, власне, і все. Ще раз підкреслимо: всі нюанси, пов'язані з додугодами, бажано визначити при складанні договору, передбачивши різні варіанти розвитку подій. Це, як мінімум, зменшить кількість можливих спорів між сторонами про те, з якого моменту діють положення, введені додугодою, як оцінювати часткове виконання зобов'язань стороною до підписання додугоди тощо. Та й в цілому потрібно ставитися до змісту договорів серйозніше. Адже всі ми часто ремствуємо на недосконалі закони і постанови, велику кількість змін у них і чомусь забуваємо про низьку якість договорів, складених нами самими. Сподіваємося, що хтось із наших читачів, набивши руку в оформленні угод, задумається про застосування свого досвіду у складанні законів. ________________
* Ст. 73 ЦК не дозволяє встановлювати строків позовної давності безпосередньо за угодою сторін.
"Все о бухгалтерском учете" N 113 (781) от 4 декабря 2002 г.