Добавлено (13.04.2014, 22:53)
---------------------------------------------
Итак, попытаюсь начать.
 
1. Про використання залишків коштів спеціального фонду

 

1.1. Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 57 Бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

В умовах затяжної фінансової кризи та фактично ручного управління платежами казначейськими службами така вимога є нездійсненною.

Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Зауважимо, що розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов’язання за наявності бюджетних асигнувань, а за спеціальним фондом бюджету – в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету, якщо Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Тобто, розпорядники бюджетних коштів, за умови дотримання вимог бюджетного законодавства, мають право до кінця бюджетного періоду на укладення договорів, придбання товарів, послуг тощо. Відповідні юридичні, фінансові зобов’язання, платіжні доручення беруться на облік в органах державної казначейської служби, кредиторська заборгованість є в цьому випадку бюджетною.

При цьому, непроведення платежів станом на останній день бюджетного періоду казначейськими службами не мають законодавчо визначеної причини та знаходиться поза рамками правового поля.

         Таким чином, розпорядники бюджетних коштів постають перед штучно створеною проблемою неможливості виконання бюджетного законодавства з причин, що від них не залежать. Зауважимо, що стосовно фактично наданих послуг чи проведених робіт (після підписання актів виконаних робіт чи наданих послуг) не існує законних шляхів щодо зняття фінансових зобов’язань та ліквідації заборгованості.

Можливий шлях вирішення проблеми: внесення змін до статті 57 БКУ.
 
1.2. Відповідно до частини 2 статті 57 Бюджетного кодексу України на кінець бюджетного періоду залишки коштів зберігаються на рахунках спеціального фонду для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення.

         Разом з тим, у цьому ж пункті визначено, що у разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету.

При цьому, неврегульований такий аспект: на практиці можлива ситуація, коли бюджетні призначення за бюджетною програмою по загальному фонду затверджено, а по спеціальному – не передбачені.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетне призначення – повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. При цьому джерело фінансування повноваження ­– загальний чи спеціальний фонд, не конкретизується.