Згідно із пп. 1.15.5 п. 1.15 ст. 1 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 17.03.2005р. №7 стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінприроди і ДПА України від 19.07.1999р. №162/379 об'єктами обчислення збору є:

для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Таким чином, об’єктом для нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у випадку використання автономних систем опалення власниками адміністративних, торговельних, складських та інших будівель та споруд є обсяг забруднюючих речовин, що утворюються й викидається в атмосферне повітря при згорянні палива (газу, мазуту тощо).
Но хочу добавить, что вопрос был до вступления в силу НК. Из этого следует,что нужно оформлять документы и платить сбор.Его платили и раншье, только бюджетники были освобождены

відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

Добавлено (06.05.2011, 00:10)
---------------------------------------------
Посмотрите нашла коменты
Термін «розміщення відходів» розкрито у пп. 14.1.223 ПК України, це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Як зазначено у ст. 17, 34 Закону про відходи, суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов’язаний: мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами та мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами."

Добавлено (06.05.2011, 00:11)
---------------------------------------------
и еще один
"Норми пп. 240.1.3 відповідають законодавству, яке діяло до набрання чинності ПКУ, тому наведемо практику їх застосування.
У суб'єкта, внаслідок діяльності якого утворилися відходи, не виникає податкового обов’язку стосовно екологічного податку за розміщення відходів за умови укладання договору з організацією зі збору (прийому) відходів і яка має ліцензією на здійснення цих операцій.
Але при порушенні умов договору щодо строків передачі відходів спеціалізованим організаціям (незалежно від того з власної вини чи з вини приймаючої організації) суб'єкт, внаслідок діяльності якого утворюються відходи, набуває ознак платника екологічного податку і несе відповідальність за правильність складання, своєчасність подання податкової декларації та сплати податку за фактичні обсяги відходів, що розміщувалися на його власних об'єктах протягом відповідного часу. У даній ситуації порушуються норми п. «б» ст. 42 Закону України «Про відходи», а саме: самовільне розміщення чи видалення відходів."

Добавлено (06.05.2011, 00:15)
---------------------------------------------
Тобто якщо є договір з організацією на вивіз і утілізацію відходів то сплачувати взагалі не потрібно ! Визначати кількість відходів для сплати податку по договору не має підстав оскільки вони в установі не зберігаються.Єдине це знову ж таки договір на вивіз відходів є, але чи є в організації , що їх вивозить ліцензія на їх утілізацію? В який термін повинен здійснюватись вивіз відходів, щоб підтвердити, що вони в установі не зберігаються?

У цьому випадку ДПАУ наполягає на сплаті екоподатку за будь-які відходи, що утворилися в діяльності суб’єктів господарювання. При цьому клас небезпеки таких відходів платнику податків пропонується визначати самостійно (див. консультацію, розміщену в Єдиній базі податкових знань на сайті ДПАУ за кодом 300.04).

При цьому слід мати на увазі: якщо дані перевірки органу податкової служби свідчитимуть про заниження податкового зобов’язання зі сплати екоподатку в результаті неправильно застосованої суб’єктом господарювання ставки екологічного податку, до такого суб’єкта застосовуються штрафні (фінансові) санкції, зазначені у ст. 123 ПКУ.

У ситуації, що склалася, вважаємо за можливе присвоїти твердим побутовим відходам статус малонебезпечних, тобто IV клас небезпеки. Тоді ставка податку у 2011 році становитиме 1,25 грн. (2,5 грн./т х 50 за тонну (зменшення на 50 % передбачено п. 2 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Крім того, ПКУ передбачено застосування до ставок екоподатку за розміщення відходів коефіцієнта за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, — 3 (п. 246.4 ПКУ).

Водночас податківці вважають, що коефіцієнт 3 не застосовується суб’єктами господарювання в разі тимчасового розміщення відходів (розміщення відходів у контейнерах (смітниках)) до передачі їх комунальному підприємству для утилізації або розміщення на полігонах (звалищах), а також за умови отримання висновку відповідних служб СЕС (див. розд. 300.04 Єдиної бази податкових знань). Такий коефіцієнт використовують тільки спеціалізовані комунальні підприємства, які безпосередньо здійснюють розміщення відходів на власних або орендованих звалищах (полігонах), і якщо ці звалища (полігони) не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря.

Отже, щоб охарактеризувати місце розміщення відходів та правильно застосовувати коефіцієнт, визначений п. 246.4 ПКУ, бюджетна установа повинна звернутися до територіального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами та отримати висновок посадових осіб СЕС. Це, у свою чергу, допоможе уникнути непорозумінь з податківцями при визначенні суми екоподатку за розміщення відходів.

До складу податкової звітності з екоподатку включаються:

— Податкова декларація екологічного податку (далі — декларація), в якій відображаються загальні відомості про платника податку та загальна сума екоподатку за відповідний період за всіма видами забруднення навколишнього середовища;

— сім додатків до декларації, які застосовуються для розрахунку суми податкового зобов’язання з екоподатку в розрізі окремих видів забруднення навколишнього середовища (для кожного окремого виду забруднення навколишнього середовища призначено окремий додаток). Усі додатки є невід’ємною частиною податкової декларації та подаються до органів ДПС разом із такою декларацією. У разі відсутності у платника якихось об’єктів оподаткування, додатки, що використовуються для розрахунку екоподатку за цими об’єктами, не подаються, а відповідні рядки податкової декларації прокреслюються.

Форму декларації та додатків затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1010.

Так, одним із додатків є Розрахунок податкового зобов’язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах (додаток 4). Зокрема, у колонці 3 «Фактичні обсяги розміщення відходів» указуються в тоннах фактичні обсяги розміщених відходів (округлення цього показника здійснюється до трьох десяткових знаків за загальновстановленими правилами).

Однак фактичні обсяги розміщених відходів, які платники податків визначають самостійно, обчислюються в м3.

У зв’язку з цим виникло запитання: як перевести одні одиниці виміру (м3) в інші (т)?

У цьому випадку розрахунок можна здійснити, керуючись Рекомендованими нормами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими наказом Міністерства з питань ЖКГ від 22.03.2010 р. № 75.

Так, у таблиці цього документа зазначено такий показник, як щільність сміття (кг/м3) — графа 8. На підставі даних про джерела утворення побутових відходів (графа 1) установи та організації визначають для себе відповідний показник щільності сміття (для цього потрібно знайти середню величину).

У результаті, знаючи обсяг фактично розміщених відходів, переведення з м3 у тонни здійснюється так:

Обсяг відходів (м3) х щільність сміття (кг/м3) : 1000 (кг).

Наприклад, для профтехучилищ середня щільність сміття — 191 кг/м3.

Припустимо, за звітний період фактичний обсяг побутового сміття склав 200 м3, тоді переведення цього показника в тонни виглядатиме так:

200 м3 х 191 кг/м3 : 1000 = 38,2 т.