НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 27.02.2002 р. N 11-113/396

Департамент готівково-грошового обігу Національного банку України розглянув лист щодо надання роз'яснення пункту 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні і повідомляє.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України працівник підприємства, який придбаває для підприємства та від імені підприємства товари (послуги, роботи), діє за дорученням цього підприємства. На довірителя (підприємство) покладаються обов'язки забезпечення повіреного (працівника) коштами, необхідними для виконання доручення (якщо інше не передбачено у договорі) та відшкодування повіреному фактичних витрат, які були необхідні для виконання доручення. Також Цивільний кодекс України не зобов'язує заключати договір доручення тільки в письмовій формі, тому він може бути заключений і в усній формі.

Відповідно до пункту 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. N 72 (із змінами), видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки: за відрядженнями - протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження; на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини (крім металобрухту), - протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки під звіт; на всі інші виробничі (господарські) потреби - наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) він звітує за витрачені кошти у вищезазначеному порядку з пред'явленням при цьому відповідних документів (товарних і касових чеків, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур тощо), які підтверджують здійснені витрати.

Виходячи із викладеного вище, якщо працівник підприємства на підставі доручення придбаває у власність підприємства товар (послуги, роботи) за власні готівкові кошти з оформленням відповідних документів від імені підприємства, то за таких умов підприємство вправі відшкодувати працівнику витрачені ним власні кошти.

Згідно з пунктом 2.3 Положення діють обмеження на здійснення розрахунків готівкою одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та через каси установ банків в сумі 3,0 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

У разі здійснення підприємством таких розрахунків з іншим підприємством (підприємцем) сума, що перевищує розмір граничної суми, розрахунково додається до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. У випадку перевищення за таких умов ліміту каси до порушників застосовується штрафна санкція відповідно до Указу Президента України від 11.05.99 р. N 491 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (із змінами та доповненнями).

Вказані обмеження, а також санкції за їх порушення поширюються і на випадки, коли для підприємства працівником придбаваються товари (роботи, послуги) з використанням власних готівкових коштів.

 

Директор Департаменту
готівково-грошового обігу 
 
Н. Дорофєєва

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ

Питання:

Як відображається операція з придбання працівником підприємства за власні кошти товарів (робіт, послуг) для потреб підприємства з подальшим поданням звіту про використання коштів та відшкодуванням їх працівнику?

Відповідь:

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II ПКУ (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

У разі якщо фізична особа (працівник підприємства) для виконання цивільно-правової дії за дорученням замовника (підприємства) використовує власні кошти, то замовник має відшкодувати цій особі понесені витрати за умови наявності підтверджуючих документів та подання фізичною особою звіту про використання коштів (далі - Звіт),
форма якого та порядок складання затверджені наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 N 1276.

При цьому наявність чи відсутність договору доручення під час придбання працівником за власний рахунок для потреб підприємства товарів (робіт, послуг) не впливає на порядок відображення у податковому обліку заборгованості, що виникає, якщо підприємство на підставі Звіту не відшкодовує працівнику кошти за придбані таким працівником за власний рахунок товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Заборгованість підприємства із розрахунків з підзвітною особою не є поворотною фінансовою допомогою, оскільки відсутній факт передання платнику податку (підприємству) коштів у користування. Отже, зазначена заборгованість не включається до оподатковуваного доходу платника податку як поворотна фінансова допомога.

Разом з цим згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою, тому сума заборгованості підприємства із розрахунків з підзвітною особою включається до доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, після закінчення строку позовної давності як безповоротна фінансова допомога на підставі пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПКУ). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПКУ).

Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби

Відповіді на питання щодо оподаткування
можна отримати за багатоканальним телефоном
0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів)
у робочі дні з 8 до 20 години
та електронною поштою idd@sta.gov.ua (цілодобово)